«Ліквідувати нерівність. Покінчити зі СНІДом. Зупинити пандемії.» — цьогорічна тема до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом.
Рівно 40 років пройшло з того моменту, коли було зафіксовано перший випадок СНІДу (05.06.1981 г., США) та й на сьогоднішній день ВІЛ-інфекція є відчутною небезпекою для всього світу. Хронічні проблеми, пов’язані з нерівністю, і нові проблеми, викликані пандемією COVID-19, вимагають подвоєних зусиль ліквідації ВІЛ-інфекції як загрози громадському здоров’ю.
Метою Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом є підвищення обізнаності населення про ВІЛ /СНІД і демонстрація міжнародної солідарності перед загрозою пандемії. Це ще одна можливість дізнатися про факти щодо поширеності ВІЛ і втілити знання на практиці.
Ідея створення червоної стрічки, як символу Дня боротьби зі СНІДом була задумана навесні 1991 року художником Франком Муром, який жив у невеликому містечку штату Нью-Йорк. Сім’я, проживаюча по сусідству із ним, носила жовті стрічки, іменуючи їх символом надії та віри. Батьки всім серцем сподівалися, що їхня старша дочка – солдат, яка на той момент брала участь у військових діях в Перській затоці, – повернеться додому живою і здоровою. Крім цього, зелені стрічки, схожі на перевернуту букву «V», були символом переживання і співчуття за тих людей, які зіткнулися з трагедією, пов’язаною із вбивствами дітей в Атланті. Об`єднавши ці факти, Франк Муру прийшов до висновку, що така ж стрічка, тільки іншого кольору, могла б стати символом боротьби проти СНІДу. Сьогодні її кріплять на відворотах піджаків, полях капелюхів, іншими словами – скрізь, де можна приколоти маленьку англійську шпильку з червоною стрічкою. Вона стала символом не тільки розуміння проблеми, а й об’єднання зусиль, спрямованих на її вирішення.
Важливо розуміти, якщо люди знають, як передається ВІЛ-інфекція, як їй можна запобігти та усвідомлюють сьогоднішню реальність життя з вірусом – вони будуть дбати про власне здоров’я і здоров’я інших та толерантно ставитися до тих, хто живе з ВІЛ-інфекцією.
Нагадуємо! ВІЛ-інфекція НЕ передається через:
- поцілунки, обійми, кашель, чхання;
- користування спільними предметами побуту: посуд, одяг, душ тощо;
- комарів, тварин;
Що ж робити, якщо вам діагностували ВІЛ?
- не панікувати, а звернутися до свого лікаря, стати на облік та розпочати лікування;
- повідомити всіх своїх партнерів, з якими ви мали статеві та інші контакти, та порекомендувати пройти тест на ВІЛ;
- протестуватися на вірусні гепатити В та С. У них схожі шляхи передачі, але якщо у вас ВІЛ, ці захворювання є особливо небезпечними для вашого життя;
Мільйони людей у всьому світі живуть повноцінним життям, незважаючи на ВІЛ-інфекцію! Проте, важливо пам’ятати, що це можливо лише за двох умов – своєчасне виявлення хвороби та систематичне вживання ліків. Ми закликаємо вас відповідально ставитися до свого здоров’я та здоров’я своїх близьких!