Корисні статті

Як нас знайти

Карл Ландштейнер – вчений, який врятував найбільше людських життів

У 1900 році асистент Віденського інституту патології Карл Ландштейнер взяв проби крові у себе та п’яти колег для проведення дослідів з еритроцитами. Відкриття, зроблене в результаті, врятувало більше людських життів, ніж будь-яке інше. Групи крові. Проте як не дивно, настільки важливе відкриття не справило в наукових колах фурору. А його автор отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини лише у 1930 році.

Карл Ландштейнер народився у Відні 14 червня 1868 року. Закінчивши медичний факультет Віденського університету, майбутній Нобелівський лауреат, не поспішав приступати до лікарської практики. Його більше захоплювала органічна хімія. Тому наступні п’ять років він провів у лабораторіях видатних учених того часу: Артура Рудольфа Ганча в Цюріху, Еміля Фішера у Вюрцбурзі й Ойгена Бамбергера в Мюнхені. Повернувшись до Відня, вчений спрямував всю свою енергію на вивчення принципів роботи імунітету та природи антитіл.

До речі, тоді, звичні сьогодні, навіть для людей далеких від медицини, поняття антитіла й антигени, були не знайомі лікарям. А вже, тим більше, той факт що кров різних людей може відрізнятися за наявністю антитіл.

На початку 20 століття переливання крові становило собою лотерею. Процедура могла, як врятувати людину, так і позбавити її життя.

І ось взимку 1900 Карл Ландштейнер відповів на це питання. Взявши зразки крові у себе та п’яти колег, учений за допомогою центрифуги відділив сироватку від еритроцитів. Під час дослідів він з’ясував, що жоден із зразків сироватки ніяк не реагує на додавання «власних» еритроцитів. Але, чомусь, сироватка крові доктора Плетчінга склеїла еритроцити доктора Штурлі. І навпаки. Це наштовхнуло Ландштейнера на думку, що існує як мінімум два види антитіл. Які він назвав латинськими буквами А і В. Продовжуючи дослідження вчений розділив всі зразки на три групи за наявністю або отсутствую антитіл — А, В і С (в подальшому буде відома як 0 група). А трохи пізніше його учні відкрили четверту групу крові, назвавши її АВ.

Але найважливіший висновок Ландштейнера полягав у тому, що в людському організмі антигени групи крові й антитіла до них ніколи не співіснують разом. Саме це правило зробило переливання крові абсолютно безпечною процедурою.

Тільки от відкриття не принесло широкої популярності своєму автору. Лише після того, як протягом наступних десятиліть групи крові «перевідкрити» ще кілька разів, явище отримало підтримку в наукових колах. Не залежно один від одного групи крові відкрили чеський учений Ян Янський у 1907 році й американський дослідник Вільям Мосс. Правда, для першого відкриття стало скоріше побічним, ніж основним. Будучи психіатром Янський досліджував взаємозв’язок між процесом згортання крові та психічними хворобами.

Сам же Карл Ландштейнер продовжив досліди в області імунології крові. Займався вивченням природи поліомієліту. Встиг попрацювати головним патологоанатомом Віденської королівської лікарні Вільгельміни. Отримав звання професора в Віденському університеті. Під час Першої Світової війни вчений з родиною переїхав до Нідерландів, а в 1923 році ─ до США.

І тільки в 1930 році вчений отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини «За відкриття груп крові людини». Через тридцять років після самого відкриття. А в 1940 році під керівництвом вченого Олександр Вінер відкрив систему резус-фактора. Другу за значимістю після системи АВ0.

З 2005 року за ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я в день народження Карла Ландштейнера почали відзначати Всесвітній день донора крові.