Корисні статті

Боротьба з собою: автоімунні захворювання й їх діагностика

Основна функція нашої імунної системи — захист нашого організму від патогенів та чужорідних мікроорганізмів. Але часом в її роботі відбувається збій. І ця потужна армія починає атакувати клітини та тканини власного тіла. У такому випадку говорять про автоімунні захворювання.

У нормі наша імунна система вміє відрізняти своїх від чужих, оцінюючи особливі молекули — антигени. Вони розташовуються на поверхні клітин або всередині них, входять до складу вірусів. Антигени мають і клітини нашого організму. Але вони добре знайомі імунній системі, а все що від них відрізняється, атакується та за можливості знищується антитілами — особливими імунними клітинами. Ось чому так складно знайти донорський орган для пересадки. З цієї ж причини під час вагітності організм жінки за допомогою гормонів пригнічує імунітет.

Але так відбувається в нормі. У деяких випадках ця система розпізнавання дає збій. Утворюються аутоантитіла, що починають атакувати клітини тканини власного організму. Це називається автоімунною реакцією. Якщо аутоантитіл багато, то вони викликають хронічне запалення та призводять до зниження функції окремих органів або їх систем. У найбільш тяжких випадках призводячи до смерті.

До речі, діабет I типу також відноситься до автоімунних захворювань.

Автоімунні порушення можуть вразити практично будь-який орган. Хвороба може бути спрямована на конкретний орган, наприклад нирки (гломерулонефрит) або щитоподібна залоза (тиреоїдит Хашимото). Або розвиватися до антигенів багатьох органів і тканин, наприклад ревматоїдний артрит при якому страждають суглоби або системний червоний вовчак та склеродермія, коли аутоантитіла атакують сполучну тканину.

Точні причини, за якими розвиваються автоімунні захворювання, не відомі. Але, частіше до них схильні жінки, ніж чоловіки.

Виділяють такі механізми розвитку автоімунних захворювань:

  • зовнішні чинники (віруси, ліки, радіація) змінюють нормальну субстанцію в організмі й імунна система починає сприймати її як чужорідну
  • до кровотоку потрапляє субстанція організму, що зазвичай прихована від імунної системи. Наприклад, при інфекційних захворюваннях може порушитися цілісність щитоподібної залози і в кров потрапляють тиреоїдні антигени, що не знайомі імунній системі. Так може розвинутися тиреоїдит Хашимото
  • до організму потрапляє субстанція, що схожа на субстанції нашого тіла. Атакуючи її імунна система може потім «за інерцією» продовжити атакувати схожі з нею субстанції власного організму
  • збій в утворенні імунних клітин. Такий стан ще називають патологічно посиленим імунітетом

Більшість автоімунних захворювань носить хронічний характер і супроводжує людину протягом більшої частини життя. Симптоми залежать від того, яка частина організму вражена. Деякі хвороби впливають на певні види тканин: кровоносні судини, хрящі або шкіру. Інші — на конкретний орган. Тривале запалення може викликати біль, деформацію суглобів, порушення в роботі органу. Наприклад, при аутоімунному тиреоїдиті руйнуються клітини щитоподібної залози, вона не може виробляти достатньо гормонів, розвивається гіпотиреоз.

Діагностувати автоімунні захворювання можна за допомогою лабораторних тестів. Для цього проводять аналіз крові, в якому шукають аутоантитіла. Наприклад:

  • антитіла до пероксидази щитоподібної залози — діагностика тиреоїдиту Хашимото
  • антинуклеарні антитіла (ANA) — зазвичай присутні при системному червоному вовчаку
  • ревматоїдний фактор й антитіла до циклічного цитрулінованого пептиду (А-ССР) — діагностика ревматоїдного артриту

Повний перелік аутоімунних досліджень тут.

Але наявність аутоантитіл не завжди говорить про автоімунне захворювання. Іноді вони можуть зустрічатися в крові абсолютно здорових людей. Тому важлива консультація лікаря.